Залізниці світу та України, їх порівняльна характеристика

  • 2.3 Основні функції Укрзалізниці
  • 2.4 Організація руху
  • Висновки
  • Список використаної літератури 1.

  • Скачать 22.83 Kb.


    Дата22.12.2017
    Размер22.83 Kb.
    Типконтрольная работа

    Скачать 22.83 Kb.


    Майже 800 км ділянок Львівської залізниці входять до складу міжнародних транспортних коридорів:

    Ш до Критського № 3: Мостиська-ІІ-Львів-Красне-Підволочиськ;

    Ш Критського № 5: Чоп-Львів;

    Ш міжнародного транспортного коридору Гданськ (Балтійське море) - Одеса (Чорне море): Ягодин-Ковель-Здолбунів.

    Львівська залізниця має 8% двоколійних і 11% електрифікованих ліній. Дорога забезпечує вихід з території України на захід - через прикордонні станції Чоп, Мостиська і Брест - потоку експортних вантажів. Менш істотна роль дороги в місцевих вантажних перевезеннях.

    Для місцевих перевезень використовуються лінії Львів-Самбор-Ужгород, Львів-Івано-Франківськ-Коломия і Дрогобич-Стрий-Тернопіль. Частина станцій і ліній Львівської дороги малодіяльна і в міру розвитку автомобільного транспорту, особливо в зв'язку з поширенням автопоїздів, повинна закриватися, тому що експлуатація їх неефективна.

    У внутрішньо-дорожньому вантажообігу головну роль грають кам'яне вугілля, в основному зі Львівсько-Волинського басейну і частково з Донбасу, мінеральні будівельні матеріали, нафтопродукти, чорні метали, машини, зерно, борошно і цукровий буряк. У відправленні вантажів різко домінують кам'яне вугілля Львівсько-Волинського басейну, нафтопродукти і мінеральні будівельні матеріали. Відправляються також лісові вантажі з карпатських і поліських областей, цукровий буряк і машини головним чином зі Львова.

    Найбільшими станціями прибуття вантажів є станції Чоп і Мостиська, що виконують операції з експортними вантажами, а також станції Дрогобич, Надвірна, Добротвір, Львів і Рівне. Велику кількість вантажів відправляють станції Іванче, Селець і Гірник, Здолбунів, Миколаїв і Клєсов.

    Пасажирські перевезення дороги невеликі. Найбільш значний центр відправлення дальніх і особливо приміських пасажирів - Львів.

    Територія, що обслуговується Львівською дорогою, відрізняється високою густотою автомобільних доріг із твердим покриттям. Однак щільність їх не скрізь однакова: вона вкрай невелика в Поліссі і Карпатах і надзвичайно висока в Прикарпатті. Великим центром автомобільних доріг є Львів, з'єднаний автомобільними магістралями через Луцьк і Ковель з Брестом, через Броди, Дубно і Рівне з Житомиром і Києвом, через Тернопіль із Хмельницьким і Вінницею, через Івано-Франківськ, Коломию і Чернівці з Бєльцями і Кишиневом, через Самбор з Ужгородом і через Стрий з Мукачево.

    У 1998-2001 рр. електрифікована ділянка Здолбунів-Рівне-Ківерці-Ковель (147 км). За європейськими стандартами збудовано на українсько-польському кордоні (ст. Ягодин) пункт перестановки пасажирських вагонів, що дозволило коротшим і дешевшим шляхом пропускати українські пасажирські поїзди на Захід. Зведені сучасні приміські вокзали у Львові й Червонограді. Оновлено вокзали у Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі, Коломиї, Чопі, Галичі, Рогатині та інших містах.

    Роль залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід-Захід, Балтика-Чорне море. Зокрема, транс'європейська залізнична магістраль Е-30, що починається в Берлині, перетинає Україну по маршруту Мостиська-Львів-Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається зі швидкісними магістралями Е-59 і Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення майже між всіма державами Європи.

    В дирекціях доріг рухом поїздів керують диспетчери, а дільниці, якими вони керують, називаються - диспетчерськими колами. Межами цих кіл, як правило, бувають проміжні або сортувальні станції.

    Зміну поїзних диспетчерів очолює черговий по дирекції - він координує дію поїзних та локомотивних диспетчерів. За час чергування рухом поїздів на дільниці одноособово керує поїзний диспетчер. Його завдання - забезпечити рух поїздів за графіком, а в випадках порушення його - ввести поїзди, що запізнилися, до графіка.

    Аналіз виконаної роботи для вдосконалення організації руху поїздів і проведення в життя невикористаних резервів має аналіз експлуатаційної роботи залізничної мережі, доріг, відділків і станцій.

    Є оперативний та періодичний аналізи. Оперативний аналіз - полягає в розборі результатів роботи за зміну, добу. Періодичний аналіз - за п'ять днів, декаду, місяць тощо.

    Необхідними умовами правильного планування та оперативного керівництва потяговою та вантажною роботою є знання фактичного положення на лінії.

    2.3 Основні функції Укрзалізниці

    Головними завданнями Укрзалізниці є:

    Ш організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях;

    Ш забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення;

    Ш розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту;

    Ш вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування залізничного транспорту, його інфраструктури та надійності його роботи.

    Укрзалізниця відповідно до покладених на неї завдань здійснює пов'язані з експлуатаційною діяльністю функції щодо:

    Ш направлення рухомого складу відповідно до планів перевезень;

    Ш розроблення узгодженого графіка руху поїздів і плану їх формування;

    Ш формування і реалізації єдиної тарифної та цінової політики на залізничному транспорті;

    Ш відкриття єдиного рахунку та організації проведення розрахунків за перевезення вантажів і пасажирів залізницями і використання рухомого складу, а також розподілу між залізницями коштів (зокрема, валютних надходжень), отриманих від перевезень в прямому сполученні (з урахуванням конкретної участі кожної залізниці в цих перевезеннях);

    Ш розроблення та впровадження нових маршрутів вантажних і пасажирських перевезень у внутрішньому та міжнародному залізничному сполученні;

    Ш організації проведення розрахунків із залізницями іноземних держав за міжнародні перевезення;

    Ш розроблення технічних вимог до нових видів рухомого складу та обладнання залізничного транспорту, формування замовлень для промисловості і організація контролю за їх виготовленням;

    Ш придбання рухомого складу і контейнерів, забезпечення їх капітального. ремонту та модернізації на підприємствах, розташованих як на території України, так і за її межами; сприяє:

    Ш забезпеченню потреб залізничного транспорту у матеріально-технічних та паливно-енергетичних ресурсах;

    Ш формуванню ринку транспортних і транспортно-експедиційних послуг, утворенню нових організаційних структур усіх форм власності на залізничному транспорті;

    Ш наданню державної підтримки розвитку залізничного транспорту з метою забезпечення його сталої роботи;

    Ш здійснює функції з управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності та закріплене за підприємствами, в частині:

    Ш затвердження статутів (положень) підприємств, контролю дотримання та прийняття рішень у зв'язку з порушенням їх вимог;

    Ш укладення і розірвання контрактів з керівниками підприємств крім начальників залізниць);

    Ш здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна;

    Ш підготовки разом з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування пропозицій Мінтрансу щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю; участі у підготовці міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності;

    Ш розробляє та погоджує в установленому порядку умови перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів;

    Ш розробляє плани перевезення вантажів залізничним транспортом у прямому, змішаному і міжнародному сполученні, представляє інтереси залізниць під час погодження цих планів у відповідних органах;

    Ш здійснює реалізацію єдиної інвестиційної політики, координує планування розвитку залізниць та підприємств;

    Ш забезпечує розвиток ремонтної бази залізничного транспорту, розроблення і впровадження в практику сучасних засобів автоматики, телемеханіки, зв'язку, енергетики, обчислювальної техніки;

    Ш вживає заходів для забезпечення безпеки руху поїздів, розслідує причини аварій, розробляє норми безпеки руху відповідно до вимог міжнародних стандартів і законодавства України;

    Ш організує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

    Ш представляє інтереси залізничного транспорту України у міжнародних організаціях і спілках залізничників;

    Ш бере участь у підготовці міжнародних угод щодо забезпечення потреб залізничного транспорту України у матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах, а також у підготовці та проведенні міжнародних нарад, конференцій, інших форумів з питань, пов'язаних з діяльністю залізниць;

    Ш здійснює заходи, спрямовані на створення безпечних умов праці, соціальний захист працівників залізничного транспорту, впровадження єдиної системи оплати їхньої праці, поліпшення житлових і культурно-побутових умов;

    Ш формує галузеві програми наукових, проектних і проектно-конструкторських розробок, координує їх виконання, сприяє впровадженню в практику досягнень науки і техніки, нових технологій та передового досвіду;

    Ш приймає у встановленому порядку рішення про закріплення транспортних засобів та їх передачу однією залізницею або підприємством іншим залізницям та підприємствам, що належать до сфери управління Укрзалізниці;

    Ш розробляє та здійснює заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу залізничного транспорту на навколишнє природне середовище, контролює додержання вимог національних і міжнародних документів з цих питань;

    Ш визначає категорії працівників залізничного транспорту, яким надано право на ношення форменого одягу, встановлює формені знаки відмінності;

    Ш розробляє і здійснює заходи стосовно захисту державної, службової та комерційної таємниці;

    Ш організовує роботу, пов'язану із забезпеченням мобілізаційної готовності і цивільної оборони підприємств залізничного транспорту, їх підготовкою до роботи в умовах особливого періоду, а також до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

    2.4 Організація руху

    В основі організації руху поїздів на вітчизняних залізницях лежать такі найважливіші принципи:

    організація вагонопотоків у спеціалізовані поїзди;

    розроблення на плановий період графіка руху поїздів;

    організація роботи станцій;

    технічне нормування експлуатаційної роботи;

    оперативне планування експлуатаційної роботи;

    диспетчерське управління і контроль виконання завдань з перевезень.

    В сучасних умовах реалізація цих принципів спрямована на підвищення конкурентоздатності Українських залізниць на транспортному ринку перш за все за рахунок прискорення перевезень вантажів. Ефекту в прискоренні перевезень може бути досягнуто за рахунок зміни технології практично безподаткових капіталовкладень.

    Головні принципи удосконалення експлуатаційної роботи:

    пріоритетність прискорення транспортних перевезень;

    формування і пропускання маршрутних поїздів у межах міжнародних транспортних коридорів;

    впровадження зручного плану формування поїздів;

    підвищення ролі стабільного графіка руху вантажних поїздів.

    Система експлуатації залізниць України базується на плановій організації роботи. В її основі - єдині для всієї мережі взаємопов'язані плани перевезень, план формування, графік руху поїздів і технічний план. Правила експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами, які є власністю інших держав, побудовані на принципах, запропонованих Укрзалізницею: вільний оборот справних вагонів на залізницях СНД та Балтії на основі узгодженої технології організації перевізного процесу та самостійність взаєморозрахунків.

    У графіку руху поїздів закладаються розміри руху вантажних поїздів, які повністю забезпечують пропускання очікуваного вагонопотоку. Розрахункова дільнична швидкість у 2001 р. підвищена проти 2000 р. на 1 км/год, технічна - на 1,7 км/год. Оборот вантажного вагона на Українських залізницях у 2001 р. в порівняно до 1997 р. і 1999 р. прискорено майже на 17%. Прискорення обороту вагона у 2001 р. дало змогу додатково вивільнити з робочого парку в середньому на добу близько 23 тис. вагонів.

    У результаті впровадження заходів галузевої програми "Грошима робити гроші" по господарству перевезень у 2000 р. досягнуто економічного ефекту на суму 70 млн грн., а за 10 місяців 2001 р. - 370,5 млн грн.

    Організація вагонопотоків у поїзди встановлює найбільш економічні шляхи проходження вагонів і раціональну організацію маршрутних перевезень. Вона ґрунтується на розробленні взаємно ув'язаних планів формування поїздів усіх видів на сортувальних, дільничних і великих вантажних станціях при високих показниках надійності їхньої роботи з пропуску і переробки поїздопотоку. Система організації і просування навантажених і порожніх вагонопотоків у пункти призначення визначається планом формування поїздів.

    Поїздом називається сформований і зчеплений склад вагонів з одним або декількома діючими локомотивами або моторними вагонами, що має встановлені сигнали. Локомотиви, що відправляються на перегін без вагонів, моторні вагони, автомотриси і дрезини не знімного типу розглядаються як поїзди.

    План формування вантажних поїздів установлює, які поїзди, з яких вагонів і на які призначення, тобто на які станції вивантаження або станції розформування (розпилення), повинна формувати кожна станція залізничної мережі, а також, які поїзди вона повинна розформувати і які пропустити без переробки. Розроблюваний на основі плану перевезень план формування встановлює кореспонденцію вагонопотоків між районами навантаження і вивантаження. Дані про цю кореспонденцію зводяться в косі таблиці, або, як їх ще називають, "шахматки". Вони наочно показують число вагонів, що проходять через станцію.

    При формуванні поїзда підбираються вагони, що прямують до однієї станції призначення або розформування. При цьому прагнуть включати якомога більшу кількість вагонів у маршрути, щоб поїзди прямували на великі відстані без переробки (переформування) на попутних станціях. Сортувальна робота між станціями повинна розподілятися з урахуванням їх завантаження і рівня технічного розвитку.

    План формування класифікує вантажні поїзди:

    за умовами формування: маршрути, організовані з місць навантаження, у тому числі; відправницькі - з вагонів, завантажених одним відправником вантажу на одній станції; ступеневі - з вагонів, завантажених декількома відправниками вантажу на одній станції або на декількох станціях однієї або двох дільниць (з обов'язковим звільненням не менш як однієї станції від переробки вагонів, яка передбачена планом формування вантажних поїздів); поїзди, які формуються на сортувальних, дільничних і вантажних (без участі відправників вантажів) станціях;

    за умовами прямування до станції призначення: наскрізні - проходять без переробки одну або кілька дільничних або сортувальних станцій, дільничні - прямують без переформування по одній дільниці; збірні - для розвозу і збору вагонів по проміжних станціях дільниці. Різновидами збірних поїздів є: зонні - з роботою на частині проміжних станціях однієї дільниці; подовжені - з роботою на проміжних станціях двох суміжних дільниць; збірно-дільничні - прямують по декількох дільницях з роботою на проміжних станціях одних дільниць і транзитом проходять інші дільниці; вивізні - прямують із сортувальної або дільничної станції до окремих проміжних станцій прилеглої дільниці і назад; передатні - обертаються між станціями, що входять в один вузол, і обслуговуються парком спеціальних передатних локомотивів;

    за дальністю проходження і швидкістю руху: швидкі, прискорені, молочні, овочеві тощо;

    за станом вагонів, що включаються, у поїзд: навантажені, порожні, комбіновані складаються - з навантажених і порожніх вагонів;

    за кількістю груп вагонів у составі поїзда: одногрупні - на одну станцію призначення (вивантаження або розформування); згруповані - із двох або більше підібраних груп вагонів на різні станції призначення.

    У цілому план формування повинен забезпечувати найменший загальний простій вагонів як під навантаженням, так і при їхній переробці, а також мінімальні експлуатаційні витрати. Вибір оптимального плану формування поїздів у масштабі мережі здійснюють за допомогою ЕОМ. Порядок розроблення плану формування регламентується Інструктивними вказівками з організації вагонопотоків на залізницях.

    За старшинством поїзди поділяються на позачергові і чергові. До позачергових належать: пожежні і відбудовні поїзди, снігоочисники, одиночні локомотиви, автомотриси і дрезини не знімного типу, що призначаються для відновлення нормального руху і гасіння пожежі. Чергові поїзди: пасажирські швидкі, пасажирські всіх інших найменувань, поштово-багажні, військові, вантажопасажирські, прискорені вантажні, вантажні, господарські поїзди і локомотиви без вагонів. Господарськими називаються поїзди, що обслуговують власні потреби залізниці (перевезення баласту, рейок, шпал тощо).

    Кожному поїзду залежно від його категорії на станціях формування привласнюють номер: швидким - 1-150; швидкісним - 151-170; пасажирським далеким - 171-599; приміським - 6001-6999; вантажним: наскрізним - 2001-2998, дільничним - 3001-3398, збірним - 3401-3448; вивізним - 3501-3598; передатним - 3601-3798.

    Норми маси і довжини поїздів встановлюються у плані формування і графіку руху поїздів. Необхідне гальмове натиснення в поїзді залежить від швидкості руху і керівного спуску і розраховується за нормами, встановленими Укрзалізницею. Вантажний поїзд обслуговує локомотивна бригада.

    На кожну поїздку заповнюють маршрут машиніста, що є одним з основних поїзних документів на дільниці роботи локомотивних бригад.

    Висновки

    У своїй роботі я досліджувала залізниці світу та України, спільні і відмінні риси їх характеристики. Проаналізувавши матеріали можна сказати, що фактично зараз відбувається покращення стану залізничного транспорту України, оновлення основних засобів, а саме ремонт колій, вокзалів, закупівля нових залізничних складів. Але поки що все це йде в досить обмежених масштабах та торкається лише ключових напрямків. Для більш широкого оновлення потрібно знайти вільні кошти. Це можуть бути іноземні або вітчизняні інвестиції або кошти вивільнені з структури самої залізниці. Так, виглядає доцільним проведення ранжування колій та вокзалів за ступенем рентабельності та прийняття рішень про поступову ліквідацію нерентабельних шляхів. Це звільнить кошти, які йшли на підтримку цих частин залізниці у робочому стані. Залізниця підтримує низькі тарифи на перевезення пасажирів частково з соціальних міркувань, тому може бути доцільним надання залізниці певних податкових пільг. Можливим є укладання прибуткових контрактів з комерційними структурами щодо надання послуг.

    Звичайно, що одночасна заміна колій є неможливою, тому в цьому випадку можна запропонувати наступні можливі часткові рішення. Або якомога покращити систему перевантаження вагонів на кордоні, або прокласти колії європейської ширини по стратегічно найважливіших напрямках, але це лише перемістить проблему на кордон з Росією.

    Подальший розвиток транспортного комплексу пов'язаний із реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі переважно і визначають завантаженість транспортної системи.

    Важливою і вкрай гострою проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів - конвейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.

    Залізничний транспорт України на сьогодні має досить багато проблем, більшість яких пов'язана з потребою залучення великих коштів у оновлення залізничних шляхів та самих транспортних засобів.

    Хоча, залізничний транспорт чи не єдиний транспорт в Україні, який має усі передумови для вирішення своїх проблем у досить короткі строки.

    По Україні відбувається повсюдне оновлення станційної інфраструктури, частково оновлюються самі залізничні вітки, виділяється чимала частина коштів на придбання і виробництво нових залізничних вагонів та тепловозів.

    В цілому формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефективного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств.

    Список використаної літератури

    1.
    Державні будівельні норми України. Споруди транспорту. Залізниці колії 1520 мм ДБН В.2.3 - 0-2006. - К., 2006 (проект).

    2. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів, 1998.

    3. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. - К., 2000.

    4. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л. Соколов, Ю. Федюшин / Збірник наукових праць / - К., 1999. - 67 с.

    5. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. - 1999. - № 5. - С.47-55.

    6. Пащенко Ю. Є., Давиденко А.М., Чернюк Л.Г. Перспективи розвитку транспортного комплексу. - К.: Либідь, 1998. - 40 с.

    7. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред.

    В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - К.: Либідь, 1996,С.369-386.

    8. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є.П. Качана. К.: Вища школа, 1998. - С. 191-208.

    9. Транспортний комплекс Украины: Економика, организация, развитие: Сб. науч. трудов. / За ред. Цветова Ю.М. - К.: ИКТП - Центр, 1995. - 198с

    10. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. - К., 1996.